— Вчора був вівторок?
— Схоже, так. Але я навіть не згадаю, що було між ранковою кавою й тим, як я ліг спати.
— І так щодня.

Ми не завжди втомлюємось фізично. Часто — просто зникаємо з власного життя. День проходить, події відбуваються, але пам’ять не тримає нічого. Лишається лише відчуття: я жив, але не прожив.

Це не твоя вина. І ти не один.

Коли навколо — тривога, нестабільність, безкінечні “треба”, мозок переходить у режим збереження енергії.
Це називається дисоціація — коли ти дієш, але не відчуваєш. Живеш, але не фіксуєш. Це — не лінь. Це — спосіб психіки вижити, коли навантаження перевищує межу.

📌 І саме тому здається: день зник, нічого не встиг, і водночас — втомився так, ніби копав землю.

Чому так відбувається?

• 🔁 Однакові дні. Якщо ти живеш у постійній рутині без “якірів”, мозок перестає зберігати спогади. Бо нічого не вирізняється.
• 🧠 Перевантаження інформацією. Коли ти весь день “на вхід” — новини, чати, справи — не залишається місця для себе.
• 😐 Нестача моментів радості. Без емоцій нічого не “відкладається”. Саме тому дитинство ми пам’ятаємо яскраво — бо там були емоції.
• ⏰ Відсутність пауз. Якщо ти не зупиняєшся — життя проходить транзитом.

Що з цим робити?

🧭 1. Завести якір дня

Невелика, але помітна дія, яка робить цей день унікальним.

💡 Спробуй:

• Писати 1 речення ввечері: “Сьогодні я…”
• Робити 1 фото на день — не для інсти, а для себе
• Готувати щось нове раз на тиждень — навіть чай з іншим смаком

☕ 2. Дозволити собі мікропаузи

Життя не запам’ятовується з другого монітора. Воно приходить тоді, коли ти вийшов на балкон, закрив очі, вдихнув.

💡 Спробуй:

• Робити паузу на 5 хвилин без телефону після кожної години роботи
• Просто сісти біля вікна й подивитись, як рухаються дерева
• Нічого не робити протягом 3 хвилин. Взагалі нічого.

🧠 3. Називати те, що відчуваєш

Наш мозок краще “фіксує” події, якщо вони емоційно визначені. Тобто не просто “робив обід”, а “варив борщ і трохи злився, бо було спекотно”.

💡 Спробуй:

• У кінці дня: “Що мене порадувало?”, “Що дратувало?”, “Що здивувало?”
• Навіть коротка відповідь — “нічого” — це вже контакт з собою

🔋 4. Зменшити темп (навіть штучно)

Неможливо жити повноцінно на швидкості “все й одразу”. Тіло не встигає. Душа — тим паче.

💡 Спробуй:

• Планувати не 10 задач на день, а 3. І дозволяти собі бути задоволеним цим.
• Вибирати щось довше, ніж звичайно: повільна музика, довша прогулянка, неспішна розмова.

Ти не повинен усе встигати. Ти маєш право просто бути.

Ми живемо в час, де “корисність” вимірюється діями. Але життя — не список справ. Це ранкове світло. Розмова з близьким. Запах пирога. Мить, коли ти просто сидиш і дихаєш.

Ти — не функція.
Ти — людина.
І ти маєш право проживати, а не просто існувати.

🕊 Якщо день пройшов і ти не пам’ятаєш, як — зупинись. Зроби щось маленьке. Назви це. І тоді завтра буде хоч трохи іншим.