Ручна робота зі змістом: як вишивка знову входить у моду серед молоді
Опубліковано 29 травня 2025 р.

— Це що, ти сама вишила?
— Ага, бачиш, оце червона калина — то ще з дідової сорочки взяла мотив.
— Круто. А я думала, вишивка — то тільки на Великдень…
Такі розмови дедалі частіше можна почути на вулиці, в кав’ярнях або навіть у метро. Вишивка — вже не про “свято раз на рік”, а про щоденність. Про річ, що має значення. Про спосіб заземлитись і виразити себе без зайвих слів.
Це знайомо?
Ти купуєш набір для вишивки "на всякий випадок" — просто щоб зайняти руки у вечірній тиші. І несподівано ловиш себе на тому, що проводиш вечори з голкою в руках, утихомирюючи тривоги. А потім хочеться більше — зобразити соняшник, карту, слово “воля” чи навіть власну історію.
Чому вишивка повертається?
- Це заспокоює.
У часи тривожності багато хто шукає фізичну справу, яка допомагає “заземлитись”. Вишивка — саме така. Ритмічні рухи, візуальний результат, елемент ритуалу. - Це спосіб сказати своє.
Молодь експериментує — замість сорочок з’являються вишиті худі, панамки, рюкзаки, джинси. Хтось вишиває власні вірші, хтось — гасла спротиву, а хтось — просто колоски на рукаві. - Це про коріння.
Багато хто звертається до вишивки як до чогось, що об'єднує з бабусею, мамою, селом, дитинством. Це нитка — буквально і символічно — що тримає нас на місці, коли все навколо змінюється.
💡 Маленька порада
🔹 Почни з малого. Візьми шматок полотна, нитки і знайди простий геометричний візерунок.
🔹 Не зобов’язуй себе. Це не конкурс — це твій простір.
🔹 Питай у рідних. Можливо, у когось вдома збереглися старі узори — це справжнє золото.
Що вишивають зараз?
- Символи спротиву: тризуб, гасла, мапа України.
- Рослини й тварини: калина, соняхи, лелеки.
- Абстрактні геометричні візерунки — переосмислення традицій.
- Свої історії: особисті слова, дати, імена, малюнки з дитинства.
Вишивка — це не тільки про нитки
Це — про зв'язок. Із собою, із родом, із культурою. Це — мова, що не потребує перекладу. І зараз вона знову звучить.
Поділитись постом
Читайте також

Тиша як культурна подія: чому нам потрібна не виставка, а простір без новин
Тиша – це не відсутність звуків, а простір для думки. Дізнайтеся, як тихе місце стає культурною подією у сучасному світі інформаційного шуму.

Культура виживання: як українські митці працюють у темряві, шумі, нестабільності
Світ мистецтва в Україні давно перестав бути лише про сцену й зал. Це про бомбосховище, генератор, слухача у пледі з ліхтариком. Про внутрішній обов’язок творити — навіть коли незрозуміло для кого, навіщо і чи буде світло завтра. Це історії не про мистецтво. Це про силу.