— Ми виступали у підвалі. Замість софітів — ліхтарі з телефонів. У залі — 18 людей, двоє з них не чули частину монологу через сигнал тривоги. Але потім одна жінка підійшла й сказала: “Я не плакала вже рік. Сьогодні — вперше”.

Це не про подію, це — про виживання. І не лише фізичне. А культурне, емоційне, людське.

Це знайомо?

• Ви чули скрипку у метро — але грали її не для грошей, а щоб люди не боялись.
• Бачили, як художник малює під час повітряної тривоги — бо “якщо зараз не малювати, то коли?”
• Сиділи на онлайн-лекції в Zoom, де кожні 10 хвилин хтось зник — бо вибило світло.

Мистецтво в Україні зараз — це не концерт і не картина. Це дія на межі, на нерві, на вірі.

Як виглядає мистецтво, коли зникає світло?

🎨 1. Творити в укритті — не метафора

Художник з Херсона каже:

“Малюю о 5 ранку. Бо потім немає ні світла, ні тиші. А коли тривога — беру блокнот і лізу в підвал”.

У підвалі можна писати музику, шити, ліпити з глини. Навіть якщо руки трусяться. Навіть якщо на вулиці гуде.

🎤 2. Сцена — це підвал, фойє, чужий дім

Театральні трупи гастролюють по шелтерах. У Полтаві “театр у тривозі” провів уже 17 вистав. Без світла, без сцени. Але з глядачами. Люди сидять на стільцях, у пальтах, і дивляться виставу про любов.

Бо любов — це теж спротив.

📖 3. Поети на передовій

Багато хто пише, не називаючи себе митцем. Але пише. У блокнот, у нотатки телефону, на краєчку коробки з під аптечки.

Ці тексти потім читають у школах, публікують у збірках, декламують на кухнях. І жоден з них не створений “для премії”. Всі — для того, щоб не зійти з розуму.

🧵 4. Творчість як спосіб триматись

Хтось вишиває. Хтось ліпить янголів з глини. Хтось реставрує стару шафу — не тому що треба, а тому що це дає опору.

“Я не можу вплинути на війну. Але можу зробити каву, увімкнути музику і намалювати кота. Це буде день, який я вижив”, — каже Марія, 62 роки, з Краматорська.

Для чого це все, якщо навколо біда?

Це питання митці ставлять собі щодня. Але відповідь — завжди одна: щоб тримати людей. І себе.

🔸 Хтось не слухає концерти — але слухає вірші.
🔸 Хтось не читає новин — але бере до рук книгу, де впізнає себе.
🔸 Хтось ніколи не малював — але зараз не може інакше.

Культура — це не відволікання. Це те, що не дає стати байдужими.

💡 Маленька порада

• Якщо поруч із вами є мистецька ініціатива — підіть, підтримайте.
• Якщо ви самі колись щось творили — не відкладайте.
• Якщо хочете щось зробити — не чекайте “кращих умов”.

Творчість не розкіш. Це форма дії. Це спосіб бути людиною в нелюдських умовах.

Ми виживаємо не лише тілом. Ми тримаємося культурою

Коли зникає світло, залишаються слова. Коли все здається марним — залишається звук, малюнок, дотик до чогось глибшого.
Українські митці — це не просто діячі культури. Це ті, хто творить памʼять і спротив.

🕯 І поки вони створюють — ми залишаємося людьми.