— Чуєте? Було на Оболоні. Прямо зараз.
— Напевно, ППО. Але хтось бачив, як щось впало.
— Пишуть, що влучання! Але я не знаю точно.

Такі повідомлення з’являються щодня в десятках груп, чатів, публічних сторінок. Багато хто робить це не зі зла — просто хоче розібратись, сказати щось “щоб не мовчати”. Але в реальності такі фрази можуть:

• сіяти паніку,
• давати ворогу орієнтири,
• шкодити постраждалим,
• або створювати шум, який перекриває перевірену інформацію.

Чому важливо мовчати — навіть якщо “хочеться сказати”

У моменти, коли лунають вибухи або видно дим на горизонті, мозок прагне “закрити петлю тривоги” — тобто знайти пояснення. У цей момент рука тягнеться до телефона: написати “Було на Лівому березі?”, “Що чули?”, “ППОшить?”. Це здається безневинним. Але це створює ланцюгову реакцію: десятки людей, бачачи такі повідомлення, починають хвилюватись більше, ніж треба.

Особливо небезпечно, коли хтось фіксує місце прильоту, знімає відео одразу після удару або викладає фото у відкритий доступ. Навіть якщо мета — “попередити інших” або “заспокоїти”. В реальності — це:

• порушення правил інформбезпеки,
• потенційна допомога ворогу (коригування ударів),
• ризик для себе і людей поруч.

Ось що не варто писати — навіть у “свій” чат

❌ “Було біля мене / у такому-то районі / чую вибухи з боку ___”

Навіть якщо вам здається, що ворог “і так знає” — не треба допомагати точніше.

❌ “Було влучання” без підтвердження

Це може бути ППО. Це може бути “відлуння”. Поспішні висновки створюють зайву паніку.

❌ “Фото / відео з місця” одразу після

Це заборонено. Навіть якщо ви просто хочете “зберегти пам’ять” або “показати, як це було”. Усе, що ви викладаєте публічно — видно всім.

❌ “Усе добре” — коли поруч є постраждалі

Іноді фраза “Та нічого страшного” знецінює досвід тих, хто саме в цей момент ховається в укритті або втратив дім. Обережніше з заспокоєннями.

А що писати варто?

✅ “Я в безпеці” — особисто близьким

Це головне, що важливо людям, які вас люблять.

✅ “Спускайтесь у укриття” — коли чуєте сигнал

Але без уточнень “де”, “що”, “куди”. Просто — нагадати. Людськи.

✅ “Як ви там?” — тим, хто поруч

Іноді одне просте питання — це більше, ніж панічна розсилка.

Про “після”: як говорити про вибухи, коли все вляглося?

Після прильоту або небезпечної ситуації завжди є бажання поділитись: “Ось як це було”, “Ось, дивіться”. Але й тут варто пам’ятати кілька речей:

• Дайте час офіційним джерелам повідомити перше.
• Не викладайте облич постраждалих, тіл, емоцій у піку — це не чесно і неетично.
• Розповідайте, як допомогти, а не лише “як страшно було”.

Можна описати свій досвід — але з повагою до інших.

Публікації в тривожні моменти — це теж відповідальність

У нас немає багато способів впливати на безпеку. Але не нашкодити — це вже внесок.
Іноді краще не писати нічого, ніж написати зайве. Особливо — коли в місті лунає повітряна тривога або вибухи. Це момент не для паніки, не для “погуляти стрічкою”, а для тиші, захисту і внутрішнього зосередження.

📌 Памʼятай: мовчання в момент тривоги — це теж акт турботи. Про себе. Про інших. Про країну.